Журналісти перевірили сервіс і лишилися дуже задоволеними.
Дедалі частіше у Києві на виклик служб таксі приїздять кермувальники, які не чують, а клієнтів про це попереджають SMS. Далі вибір – відмовитися або ж їхати – за ними, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Микола не чує з дитинства. Зі своїх 29 років останні 6 він таксує. «У мене багато позитивних оцінок. Можу показати відгуки: ось подивіться, що пишуть люди», - каже він. Поїздка з ним у машині нічим не відрізняється від тих, які щодня здійснюють тисячі українців. Можливо, єдина відмінність – ви їдете у суцільній тиші. Микола жартома називає себе "таксист плюс": не чує чужих розмов телефоном, не нарікає на життя, не вмикає «шансон».
У Києві він працює не один – таких водіїв понад сотню, і це тільки за даними двох великих сервісів. Водійські посвідчення нечуюючі люди отримуюють в автошколах, де викладають жестовою мовою. Перекладач Тетяна Радченко допомагає ще більше порозумітися з друзями Миколи – серед таксистів можна зустріти учасника і тренера дефлімпійської збірної з боулінгу, тобто одного з тих, завдяки кому цьогоріч Україна здобула чотири медалі. Таксі для Івана – спосіб заробітку. До якого він ставиться надзвичайно відповідально та обережно – за всі роки в нього, як і в Миколи та багатьох інших, узагалі не було штрафів за порушення правил дорожнього руху. «Нездатність чути природа нам компенсувала зором. Ми краще бачимо дорогу, звертаємо увагу на дрібниці», - пояснив Іван.
Хлопці створили групу нечуючих таксистів і весь час на зв’язку – обмінюються повідомленнями, консультують один одного, а в разі небезпеки вирушають на допомогу. Чого вони точно не люблять – це якоїсь особливої уваги. Вони такі самі, як і решта, і усвідомлення цього суспільством – для них найбільша нагорода. Надто ж, коли хтось із клієнтів потрудиться вивчити бодай одне слово мовою жестів – і просто подякує ним водієві за гарну поїздку.
Кореспондент ТСН Іван Гребенюк