"Росіяни були найжорстокіші до нас саме в Бучі": історія Леоніда Семиволоса, який рятував людей з Київщини та Чернігова

"Росіяни були найжорстокіші до нас саме в Бучі": історія Леоніда Семиволоса, який рятував людей з Київщини та Чернігова

Фото: Гребінківська селищна територіальна громада

Водій шкільного автобуса під час окупації рятував мешканців Київщини та Чернігова з-під обстрілів.

Київська область була під тимчасовою окупацією російських загарбників від 24 лютого до 2 квітня 2022 року. Головною метою Росії була столиця – Київ. Коли російські війська увійшли до населених пунктів Київщини, небайдужі українці самотужки розпочали евакуацію людей, рятуючи їх від звірст ворога. Серед них був Семиволос Леонід Миколайович – водій шкільного автобуса "Гребінківський ліцей" Гребінківської селищної ради.   

Історію небайдужого українця розповіли у Гребінківській селищній територіальній громаді.

Леонід Миколайович брав участь в евакуації людей з м. Ірпінь, смт. Макарів, м. Гостомель, с. Романівка, м. Буча, смт Немішаєве, смт Ворзель, смт Борова, с. Шевченкове,  с. Богданівка, смт Велика Димерка та Чернігова.

Чоловік зміг врятувати понад 950 людей на своєму шкільному автобусі.

"Перша евакуація була 5 березня. До нас, водіїв, звернулися, що треба рятувати наших людей. Ніхто не відмовився. Не буду приховувати, страх був. Пам’ятаю, як на блокпосту російський військовослужбовець зібрав у всіх телефони, поклав у пакет та розстріляв його з автомату. Такий от перший контакт із загарбниками. По дорозі бачили покинуті автівки, речі людей… це було дуже моторошно", - згадує Леонід Миколайович.

Першочергово намагалися вивезти жінок та дітей. Леонід Миколайович розповів, що найбільше він запам'ятав порятунок людей з Бучі, адже саме там росіяни були найжорстокіші.

"Ми їхали колоною, і в цей час за 30 метрів від нас російський танк стріляв по багатоповерхівці. По нам летіла цегла й інші залишки від будинку. Автобусам попробивало колеса. Росіяни були найжорстокіші до нас саме в Бучі. Уся дорога засипана уламками, залізом. І ти розумієш – проб’єш колеса і вже нікуди не доїдеш. Трохи відхилився від маршруту – і тебе оточують їхні БТРи, солдати. На тебе наводять кулемети, автомати. У нас на очах вони захопили в полон працівника ДСНС…Садили людей по максимуму. У Гостомелі було стільки людей, що не всі помістилися в автобуси. І вони йшли за нами пішки", – розповів водій.

Леонід Миколайович також згадує, що людям неодноразово доводилось ночувати у Бучі, а вже від ранку він та інші водії знову поверталися, щоб вивезти якогмога більше людей. Проте найважче було рятувати людей з Чернігова через зруйновані дороги та постійні обстріли.

"Усі дороги були заміновані, ми їхали полями, добиралися по багнюці. Боялися, щоб дощу не було, бо тоді б не доїхали. А нас там люди чекали. Із Чернігова вивозили разів чотири. Востаннє – 21 березня. Приїхали пізно ввечері, голодні, холодні. Максимальна увага була до дороги. 380 кілометрів бездоріжжям. У місті не було ні світла, ні води, ні газу. Нічого. Соляри назад вже майже не було. Дякуємо поліції – хто каністру, хто пів каністри, але нас заправили. А вивозили ми людей із лікарні, тих, хто хворіє на нирки. В моєму автобусі було чоловік 4-5 зовсім неходячих. Люди в кріслах колісних, хворі. І ми потрапили під обстріл. Розумію, що для росіян поняття гуманітарного коридору і не було. Єдиний можливий в‘їзд для евакуації був через міст над Десною, з боку Куликівки. Він був вже пошкоджений, але проїзний. Автобуси їхали обережно, між пробитих наскрізь дірок у переправі, але й швидко, щоб встигнути між обстрілами. Тільки вискочили з мосту, і його росіяни добили. Один автобус після такого просто заглох посеред дороги. Розсадили людей по інших, нікого не покинули, а автобус кинули. Увесь шлях туди й назад евакуація проходила між розірваних і нерозірваних снарядів, вони стирчали з-під землі просто біля дороги. Багато евакуацій було..."

Нагадаємо, Валерій Залужний показав потужне відео до річниці звільнення Київщини.

Читайте також:

До стабілізаційного пункту під Бахмутом безперервний потік поранених: та бійці все ж жартують

До стабілізаційного пункту під Бахмутом безперервний потік поранених: та бійці все ж жартують

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Наступна публікація