Тоді обірвалися півтори сотні життів.
У Києві вшанували пам’ять 147 загиблих у Куренівській трагедії, котра сталася 57 років тому. Цифра жертв може бути не остаточною, оскільки цю історію в радянський час замовчували та фальсифікували матеріали про неї, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Через відходи цегляного заводу, котрі не просто залили 30 гектарів площі, а й поховали під собою житлові будинки та людей, навіть змінили на певний час маршрути літаків, аби з ілюмінаторів не було видно справжніх масштабів катастрофи, що сталася 13 березня 1961 року. Тоді вранці на підприємстві прорвало дамбу, і маса пульпи ринула донизу. Початкова висота валу сягала 14 метрів, дивом руйнівний потік не зачепив Кирилівської церкви на своєму шляху. За 10 хвилин селевий потік дістався Куренівки, де накрив собою 68 будинків, 13 адмінприміщень та дитячий садочок . Швидкість багнюки рівнялася швидкості бігуна – 18 км/год. Потік перевертав і відносив автомобілі, автобуси, трамваї, під ним падали електростовпи, а Копилівський цвинтар повністю потонув. Не залишилося і сліду від трамвайного депо, залило і пошкодило стадіон "Спартак".
Римма Бузиновська згадує, що після нічної зміни живими з електропідстанції вийшли не всі. "Я заплющила очі, закричала – і все завалилося, стало тихо, темно і страшно. Три стіни лишилося стояти, а дах осів. Мене врятувало диво. Я була затиснута, замурована, у мене весь низ був паралізований, я намагалася себе рукою відкопати", - пригадує киянка. За твердженням дослідників трагедії, спочатку від влади надійшла команда шукати сейфи з грішми знищеного трамвайного депо, а вже потім дбати про людей. Радянська влада визнала жертвами 147 осіб, тоді як дослідники говорили про півтори тисячі загиблих. Щоб приховати справжні масштаби, в багатьох документах змінювали причину і дату смерті.
Кияни одразу назвали трагедію помстою Бабиного яру. До Другої світової війни там планували парк розваг, а коли розбудовували повоєнний Київ – вирішили зводити задумане просто на могилах. Офіційно ж причиною аварії назвали помилки в проектуванні дамби, котру просто не зміцнили бетоном. Винними у трагедії визнали шістьох стрілочників – двох проектувальників з Москви і чотирьох керівників київського будівельного управління, а матеріали суду згодом знищили. Висновки Держкомісії до 1990-х років тримали під грифом "таємно".
Кореспондент ТСН Валентина Доброта