Гузара поховали у храмі, перший камінь під час будівництва якого заклав саме він.
Українці попрощалися з Любомиром Гузаром. Після триденної церемонії прощання провідника греко-католиків поховали у крипті Патріаршого собору - того самого, перший камінь якого заклав сам Гузар.
Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.19:30.
Люди прощаються лише з його тілом. А його слово - живе. Так кажуть усі, хто від самого ранку йдуть на подвір'я Патріаршого греко-католицького собору в Києві востаннє побачити блаженнішого Любомира Гузара. До храму - нескінченна черга. Провести кардинала в останню дорогу ідуть дорослі та малі, відомі й прості українці. І переважно - у святкових вишиванках.
У черзі кожен по-своєму згадує Любомира Гузара. Хтось його запам'ятав лише з екранів телевізора. Історик Володимир Сергійчук спілкувався із блаженнішим наживо. Каже, він був не просто провідником однієї з конфесій, а українського народу. Згадує, як кардинал якось попросив його проконсультувати, де краще місце в Києві для Патріаршого собору.
"Я йому пропонував, що найкраще місце – це Батиєва гора. Це місце, яке над Києвом і всі церкви на правому березі. Мене вислухав блаженніший і каже, хоч ми ідемо на лівий берег, на пісок, а ставши на лівому березі, ми опанували вже Східну Україну. В цьому проявлялася його соборність", - згадує Сергійчук.
Саме Гузар 15 років тому заклав перший камінь храму, до якого нині з'їхалися понад 600 священослужителів з усього світу, окрім Антарктиди. З усіх представництв. З різних конфесій. Ушанувати людину-епоху приїхав і особистий посланник Папи Римського - він передає слова Франциска: "Його слова були простими, зрозумілими для всіх, але в той же час надзвичайно глибокими. Його мудрість була євангелійською".
Під час прощальної служби храм заповнений ущерть. Хто не вмістився - слухає проповідь з екрану на подвір'ї. Її проводить предстоятель греко-католиків України Святослав Шевчук. Гузара називає лише так – "Наш батько Любомир". Прощання завершує словами Гузара: "Я залишаю вам єдність" як великий заповіт.
Священослужителі проносять труну з тілом до усипальниці київського собору. Запаюють та розміщають під вівтарем.
