Перемогу йому пророкують лише у разі максимальних чвар в опозиційному таборі.
Влада і опозиція розуміють значимість столиці як символічного плацдарму, без підкорення якого неможливо говорити про встановлення контролю над країною, так і про будь-який ефективний опір владі. Позбавлена реальної ваги посада київського градоначальника(після передачі основних функцій голові КМДА) продовжує вабити політиків різного рівня та політичної орієнтації, пишуть "Контракти".
Основна проблема київських виборів для влади – кількість і якісний склад кандидатів. Тут для неї є лише два ходи, які можна використовувати: "дозволити" Олександру Попову йти на вибори як незалежному кандидату і максимально збільшити кількість технічних кандидатів, щоб розмити голоси основного електорату. Адже основним конкурентом Попова буде людина, оголошена єдиним кандидатом від опозиції. Таким, у разі відмови Віталія Кличка, може стати Петро Порошенко.
У разі висунення Порошенка вибори міського голови будуть битвою "ефективних менеджерів", кожен з яких має за спиною як позитивний, так і негативний багаж в очах електорату. Електоральний потенціал Попова аналітики оцінюють у 20-25%, і перемогу йому пророкують лише у разі максимальних чвар в опозиційному таборі.
Шанси Порошенка оцінюються дещо нижче. При цьому, у разі масової підтримки з боку опозиції, шанси єдиного кандидата можуть зрости ще відсотків на 10, надаючи перевагу над Поповим. Хоча й невелику.
Але навіть за узгодження єдиного кандидата, частина політиків гратимуть у самостійну гру.
"Деяким кандидатам влада готова дати грошей на розкрутку, лише б вони "відкусили " по кілька відсотків у основного конкурента Попова, - вважає політолог Тарас Березовець. – Тож до радикальних та інших гасел слід придивлятися дуже обережно, як і реагувати на "вічних опозиціонерів" у стані самої опозиції".