Влада допомагає лише тим, хто офіційно є власником житла.
Мешканці київської багатоповерхівки на Позняках у Києві, де стався вибух, влаштували імпровізоване прощання із загиблими та з будинком. У понеділок, 29 червня - саме 9-ий день із моменту жахливої трагедії. Під завалами тоді загинули п'ятеро людей. Зі зруйнованого під'їзду всіх відселили. Багато хто з пожильців нині перебуває в одному зі столичних інтернатів. Але є й ті, кому взагалі нікуди податися, йдеться у ТСН.19:30.
Без даху над головою і без роботи після вибуху Мирослава втратила все, що мала. Вона - дизайнерка одягу. Під час карантину своє ательє перевезла додому. Тепер усі речі залишились у зруйнованому будинку. І забрати їх ніяк неможливо.
"У мене тут за 20 років накопичені тканини. Все, що мені потрібно було в бізнесі - тканини, нитки, фурнітура", - каже дівчина.
Мирослава помешкання тут винаймала. Тож на квартиру претендувати не може, та й не збирається. Єдине, про що прохає, повернути речі, щоби мати можливість заробляти.
Схожа ситуація і в інших орендарів. Після вибуху їхні гроші та речі зосталися в зруйнованому домі. І жодної компенсації для них чиновники не передбачили. В інтернаті вони змогли пожити лише кілька днів. Згодом їм повідомили: перебувати там можуть лише власники квартир. Ілона з двома дітьми тепер змушена мешкати в знайомих.
"Нам сказали, що нас немає в жодних списках, що списки складаються за тими людьми, які прописані, а не за тими, які фактично проживали і які фактично теж постраждали", - каже Ілона.
Кілька кофтинок, привезених волонтерами, для них уже радість. Після вибуху в будинку Тетяні та Дмитру речі забрати теж не вдалося. Тож до інтернату так і приїхали, практично ні з чим. За рідний дім для них тепер невеличка кімната. Про домашній затишок тут годі й казати. Шафи досі напівпорожні, на полицях лише найнеобхідніше. На облаштування побуту, каже Тетяна, не було ані часу, ані бажання.
Ключів від нової квартири подружжя ще не отримало. Та більше за дах над головою, Тетяна з Дмитром переймаються: у квартирі залишилися речі, які ні за які гроші вже не купиш - вишиті власноруч Тетяною картини та фотографії.
В інтернаті зараз мешкає й Ірина з родиною. Перед камерою вона тримається мужньо і стримує сльози. Хоча те, що пережила, складно уявити. Після вибуху їй довелося рятувати не лише своїх дітей, а й сусідську дівчинку. Та благала допомогти звільнити з-під завалів її маму. Та Ірина зрозуміла: власноруч розгребти їх не зможе.
У старій квартирі Ірина з чоловіком планували робити ремонт. Уже й закупили матеріали. Тепер сподіваються: ремонт робитимуть у новому помешканні. Його ще не бачили. Але сертифікат від президента вже отримали.
Щоночі та щоранку вже тиждень Марина виходить до зруйнованого дому. Досі шукає улюблену кішку. Шотландська капловуха рік мешкала в родині. Зникла після вибуху. Оголошення на стовпах та допити перехожих. Єдине, що наразі вдалося з'ясувати: кішка нібито жива, її бачили неподалік. Однак і ця новина дає Марині надію - улюблениця таки повернеться додому.